Проаналізовано роль студентських громадських об'єднань у процесі соціалізації молоді. Увагу приділено з'ясуванню дефініції, виявленню особливих рис студентських об'єднань та їх місця в загальній системі молодіжних організацій України. Розглянуто різні підходи до класифікації студентських об'єднань відповідно до мети та пріоритетних напрямів діяльності.

Розглянуто соціально-педагогічні умови вдосконалення регіонального дозвіллєвого простору засобами анімаційної діяльності, а саме: активізацію соціально-виховного потенціалу складників сфери дозвілля, запровадження анімаційної діяльності соціальних суб'єктів. Проаналізовано дефініцію "регіональний дозвіллєвий простір", яка є основою теоретичного осмислення запровадження соціально-педагогічної системи у сфері дозвілля.

Розглянуто поняття "конфлікт" та структуру конфліктів у діловому спілкуванні, до якої належать: об'єкт, предмет, учасники, цілі, мотиви та привід. Розкрито раціональну сторону конфлікту, яка виявляється в чітко сформульованому предметі, об'єкті. Наведено особисте логічне бачення, а також докази й обгрунтування. Показано емоційну сторону конфлікту, котра полягає в ірраціональних особливостях людської психіки, коли у сприйнятті іншої сторони наявні симпатії та антипатії, відчуття, стани й емоції; схарактеризовано об'єктивну та суб'єктивну сторони ділових конфліктів. Розкрито причини конфліктів, в основі яких лежать "боротьба за існування", "страх чужого", "розподіл ресурсів", "взаємозалежність завдань", "відмінність в способах досягнення цілей", "незадовільні комунікації", "відмінність у психологічних особливостях", "службова залежність положень", "збільшення диференціацій", "зростання ступеня взаємодії сторін" та ін. Проаналізовано причини конфліктів у діловому спілкуванні за деякими напрямами; визначено серед причин конфліктів такі чинники: чинник статті, чинник віку, чинник психологічних травм.

Розкрито вплив організованого вільного часу на становлення особистості учня. Проаналізовано деякі аспекти особистісного ставлення учня в дозвіллєвій діяльності. Визначено поняття "категорія особистості" й "категорія колективу". Виокремлено важливі показники самоактуалізації учня у вільному часі, які розвивають його особистість. Проаналізовано показники рівня просування учнів у саморозвитку у сфері організованого дозвілля; охарактеризовано позитивні обставини, які необхідно створювати, організуючи вільний час учнів, функції вільного часу (розвивальна, орієнтаційна, комунікативна, рекреативна). Розкрито специфіку змісту вільного часу та типи проведення вільного часу учнівської молоді (культурно-творчий, культурно-споживчий, рекреативний). Проаналізовано принципи культурно-дозвіллєвої діяльності (нерозривний зв'язок з життям, практичним завданням реформування нашого суспільства; принцип диференційованого підходу до різних верств населення; принцип індивідуалізації; принцип доступності; принцип послідовності).

Розкрито суть соціальної компетентності, охарактеризовано структурні елементи моделі формування соціальної компетентності студентів педагогічних коледжів. Досліджено соціальну компетентність студентів педагогічних коледжів як комплексну характеристику особистості майбутнього вчителя, що є системою оцінних соціальних, психолого-педагогічних знань, умінь, навичок, досвіду педагогічної діяльності, цінностей і мотивів життєдіяльності, а також особистісних якостей, що надають змогу ефективно виконувати соціальні функції в межах компетенції вчителя. Проаналізовано специфіку навчально-виховного процесу педагогічного коледжу в аспекті формування соціальної компетентності особистості студента.

Розкрито суть понять "соціалізація" та "соціальна адаптація", висвітлено наукові погляди на проблему соціалізації майбутніх журналістів у процесі підготовки до професійно-творчої діяльності, окреслено умови для підготовки майбутнього журналіста до професійної та соціальної адаптації.

Здійснено науковий аналіз умов та можливостей реалізації ідеї гендерної рівності студентської молоді. Установлено, що зазначений процес можливий за рахунок уведення гендерного компонента в навчальні дисципліни вищої школи, а саме, за допомогою вкраплювання гендерної тематики в дисципліни соціально-гуманітарного циклу або спеціальним уведенням спецкурсу. Освітнє середовище в зазначеному напрямку має всі підстави для реалізації ідей гендерної рівності студентської молоді, що є важливим етапом нашляху формування демократичної держави.

Розкрито суть поняття адиктивної поведінки, запропоновано класифікацію психоактивних речовин, висвітлено останні розробки у галузі запобігання вживанню дітьми тютюну, алкоголю, наркотиків, токсикологічних речовин, більшу частину з яких становлять дослідження профілактики адиктивної поведінки підліткового періоду. Йдеться про широкий спектр психологічних, соціальних і біологічних причин адиктивної поведінки дітей.

Наведено визначення поняття, напрями і зміст взаємодії ЦСССДМ та пенітенціарного закладу в соціально-педагогічній роботі з неповнолітніми засудженими. Установлено, що взаємодія ЦСССДМ та пенітенціарного закладу - це організований відповідно до вимог чинного законодавства, відомчих та міжвідомчих нормативних актів процес ділового співробітництва (погоджених або спільних дій), спрямований на досягнення мети - виправлення, ресоціалізації та реінтеграції засуджених у суспільство. Визначено основні напрями та зміст взаємодії ЦСССДМ та пенітенціарного закладу в здійсненні соціально-педагогічного, психологічного, юридичного супроводу засуджених під час відбування покарань та підготовки до звільнення.

Виявлено причини насильства в родині: низький рівень культури в суспільстві, слабка захищеність жертви з боку держави та правоохоронних органів, низький рівень особистісної культури, зловживання алкоголем і наркотиками, психічна неврівноваженість насильників тощо; виокремлено чинники, які зумовлюють виникнення жорстокого ставлення до дітей в сім'ї з боку батьків. Проаналізовано підходи, які пояснюють причини насильства й жорстокості в сім'ї: соціологічний і психологічний. Обгрунтовано зміст соціально-педагогічної роботи, спрямованої на розв'язання проблеми домашнього насильства. Проаналізовано складники профілактики насильства в родині. Визначено напрями соціально-педагогічної роботи щодо профілактики насильства над дитиною в сім'ї.

Проаналізовано генезу понять щодо підлітків, які не дотримувалися морально-правових норм (друга половина XX - початок XXI ст.). Визначено, що введенню до тезаурусу соціальної педагогіки поняття "делінквентна поведінка" передували різні дефініції щодо підлітків, які порушували моральні та правові норми, зокрема, "важковиховувані", "правопорушники" і "педагогічно та соціально занедбані". З кінця 90-х рр. XX ст. у соціальній педагогіці активно використовують термін "делінквентна поведінка підлітків", запозичений із психології. Визначено, що підліток із делінквентною поведінкою - це особа віком 11 - 15 років, яка порушує норми громадського правопорядку, що за певних обставин може загрожувати благополуччю інших людей.

Висвітлено аспект сучасної державної молодіжної політики України щодо підтримки студентської молоді. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення з питань студентської молоді. Описано недержавні формування, що активно залучають до розв'язання соціальних проблем студентів: профспілкові об'єднання та студентські соціальні служби. Виділено окрему категорію, якою опікуються студентські соціальні служби, - студентські сім'ї. Окреслено напрямки роботи зі студентськими сім'ями. Описано досвід роботи ВНЗ України зі студентськими сім'ями.

Розглянуто дефініцію "соціальний педагог", розкрито сутнісні характеристики соціального педагога дитячого будинку з позиції його ролі як інтегратора різних суспільних впливів на соціалізацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Охарактеризовано найбільш уживані в педагогічній практиці складники змісту, структури, механізмів, технологій, методів формування (виховання) еколого-гуманістичних цінностей школярів. Одним із грунтовно розроблених аспектів дослідженої проблеми на рівні форм виховної роботи є формування гуманістичних цінностей школярів у позаурочний час. Серед головних умов активного формування цінностей школярів у позаурочній і позашкільній діяльності науковці виділяють гуманізацію міжособистісного спілкування й діалогізацію педагогічної взаємодії.

Конфлікти неминучі в усіх сферах суспільного життя, тому винятком не є й підліткове середовище. Підлітковій вік традиційно вважають переходом від дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають і формуються нові утворення, що нерідко призводить до виникнення конфліктів з батьками, однолітками, учителями, із самим собою. Для того, щоб сприяти ефективному розв'язанню конфліктних ситуацій в підлітковому середовищі, соціальному педагогові необхідні умови, завдяки яким його діяльність буде більш продуктивною. До загальних умов, які доцільно використовувати соціальному педагогові для розв'язання підліткових конфліктів, слід віднести: формування конфліктологічної компетентності підлітків на основі низки спільно педагогічних принципів та компонентів; участь підлітків у колективних видах діяльності (суспільна корисна діяльність підлітків, участь у волонтерських рухах, спортивна діяльність підлітків, проведення тренінгів у підлітковому середовищі, рольові ігри); організація самовиховання підлітків (аутотренінги, саморегуляція поведінки, самоаналіз, тренінги); взаємозв'язок спільного, диференційного й індивідуального підходів у процесі виховної роботи. Використовуючи зазначені умови, соціальний педагог за певний проміжок часу зможе досягти зниження конфліктності в підлітковому середовищі.

Здійснено психолого-педагогічний аналіз наукової літератури з проблеми гендерної освіти й виховання студентської молоді, виявлено 3 основні напрямки, за якими можна її класифікувати. Доведено недостатню вивченість і необхідність проведення грунтовного дослідження питання гендерної освіти й виховання студентської молоді.

Обгрунтовано організацію позанавчальної діяльності студентів коледжу у процесі соціалізації на основі гендерного підходу, що потребує перегляду методологічних та ідеологічних орієнтирів виховання студентської молоді з позиції ідеї гендерної рівності. Ідея гендерної рівності, поєднуючи всі компоненти системи позанавчальної діяльності, тобто зміст, принципи, завдання й напрямки виховання, педагогічні технології, у результаті сприятиме визначенню певних шляхів створення сприятливих умов для розвитку здібностей студента незалежно від статі, а також партнерської гендерної взаємодії вихователя й студентів.

Узагальнено досвід організації соціально-виховної роботи з неповнолітніми засудженими у спеціальній виховній установі на основі розроблених змісту та технологій у межах усебічного правового, трудового, морально-етичного, художньо-естетичного, фізичного, санітарно-гігієнічного, релігійного виховання, участі засуджених у програмах диференційованого виховного впливу з урахуванням соціально-демографічних особливостей, ступеня соціально-педагогічної занедбаності та потреб засуджених.

На основі проведеного теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження розглянуто креативне середовище як педагогічну умову формування креативності майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі; визначено основні блоки процесу створення креативного середовища: організаційно-діяльнісний, змістовий, операційний, мотиваційно-особистісний; подано проект креативного розвитку "Креативність+творчість", що допоможе формуванню єдиного творчо-діяльнісного простору для реалізації креативних здібностей, знань і вмінь майбутніх соціальних педагогів. Креативне середовище як певна організаційно-педагогічна умова постає засобом багатофакторної детерміації процесу формування креативності особистості майбутнього соціального педагога та є чинником досягнення креативної компетентності майбутнього фахівця соціальної сфери діяльності.

Розкрито зміст і основні особливості організації соціально-педагогічної практики, запропоновано критерії її оцінювання за 100-бальною системою. Основний зміст соціально-педагогічної практики складається з теоретичного та практичного блоків, індивідуально-дослідної самостійної роботи студента та підсумкового диференційного заліку. Теоретичне завдання (30 балів) оцінює керівник практики від навчального закладу, практичне (30 балів) - фахівець установи, з яким працює студент, та методист від бази практики. Індивідуально-дослідне завдання (20 балів) оцінює керівник курсової роботи, остаточне оцінювання (20 балів) здійснює факультетський керівник практики.